Одне з найурочистіших свят. Йому передує Святвечір (6 січня), якому в народі також надавалося великого значення. У різних регіонах України до Святвечора готувалися по-різному, але існують і загальні традиції. Так, з ним пов'язаний обряд готування першої куті. Її називали «багатою», оскільки крім неї господині готували одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею і капустою, картопля та узвар. Особливим гостем на Святвечір був дідух — великий сніп жита, прикрашений засушеними квітами, стрічками, кетягами калини та обперезаний червоною мотузкою. Він уособлював собою родинний добробут, символізував міцний родовід. Дідух займав у хаті найпочесніше місце — покуть і стояв там аж до кінця різдвяних свят (до Водохреща). Як тільки на небосхилі з'являлася перша передвечірня зірка, родина сідала до столу. Першим, як годилося, займав почесне місце господар. Після вечері діти мали віднести гостинці своїм хрещеним батькам, найближчим родичам та бабцям-повитухам. Зі Святвечором пов'язано чимало дівочих ворожінь. Молоді дівчата охоче ворожили у різдвяну ніч на судженого та на свою долю. А вже на Різдво йшли селом веселі колядницькі гурти, урочисто вітаючи господарів з великою радістю — «Христос народився!». Заходячи на подвір'я, колядники (а це зазвичай були хлопці) просили дозволу заколядувати, і коли господар давав згоду, розпочинали жартівливу виставу із віншувальних пісень-коляд та кумедних сценок. У поетичних фольклорних текстах оспівувалися господар, господиня та їхні діти. Якщо в родині була незаміжня дівчина, то вона обов'язково мала обдарувати кожного колядника яблуками та горіхами. У народі вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим врожайнішим, щедрішим та щасливішим буде для родини новий рік.
Про ці традиції учасниками заходу розповідалося учням школи та гостям. Свято супроводжувалося обрядовими дійствами. Так у сценці «Святвечір» присутні мали змогу побачити, як у давнину діти носили вечерю родичам чи хрещеним батькам. Учень 6 класу Цурка Олександр приніс вечерю господарям свята – нашим ведучим. Господиня Макарова Яна шанобливо прийняла дорогого гостя, запросила за святковий стіл і почастувала пряниками, цукерками, горішками. За старовинним звичаєм, хлопчику поміняли хліб, примовляючи: «Дуже раді, що одержали від вас хліб, не погордуйте й нашим». Решту вечері залишили так само. Ведучи розмову, господиня запитала вечірника, що ж готує мати на святвечір. Хлопчик перечислив усі дванадцять страв: !Кутю з маком, Солону рибу з червоним раком, З олією вареники Картопляні печеники, Тертяники, книдлі, Чорнослив у повидлі, Капусту, грибочки, Смачні огірочки, І підливу з часником, Хрін з червоним буряком, Голубці із перцем, Та все з добрим серцем Ще салатів і приправ – Ось і всі дванадцять страв!" Наостанок хлопчику дали гріш, подякували за вечерю, і запросили наступного року приходити знову.
На святі звучали колядки «Нова радість стала», «Ясна зоря», «Небо і земля» та інші у майстерному виконанні народного самодіяльного ансамблю вчителів «Тоніка». До ансамблю входять завуч школи Калафицька І.В., учитель зарубіжної літератури Довга О.І., учитель іноземної мови Вітковська Л.В., учитель історії Алексєєва О.М., учитель хімії Матіїва Н.В., учитель математики Кличова Є.В., учитель української мови Мельниченко Л.С., художній керівник Григорчук Марія Іванівна. З радістю хочеться відмітити, що дітям полюбилися пісні у виконанні ансамблю вчителів. Вони із великим задоволенням слухають і переймають їх творчість.
